Українсько-російський газовий конфлікт (2005—2006)

Українсько-російський газовий конфлікт 2005—2006 року — економічний конфлікт між російською кампанією «Газпром» та українською компанією «Нафтогаз» щодо умов постачання газу в Україну і транзиту газу європейським споживачам.

Відносини між РФ і Україною загострилися після того, як у березні 2005 російська газова монополія Газпром зажадала від України платити за газ з 2006 за цінами, близькими до європейських (біля $250 за 1000 м³). При цьому сама Російська Федерація купувала газ у Туркменістані за ціною $44 за 1000 м³. Газпром намагався збільшити прибуток від продажу газу на суму від 3 до 5 мільярдів доларів США щорічно. При цьому, шляхом підняття цін на газ в Україні, російський уряд бажав захопити частину російського ринку металургії, на якому українські компанії успішно конкурували з російськими. Попри те, що економічні причини існували й раніше, російський уряд не поспішав здійснювати різких дій, припасаючи їх як засіб політичного тиску, і почав підняття цін тільки після зміни зовнішньополітичного курсу України у напрямку Заходу.

Українське керівництво до останнього моменту не було готове платити більше і Газпром, посилаючись на 4 параграф договору про постачання газу, за яким ціни на газ визначаються щорічно, у ніч на 1 січня 2006 зупинив постачання. З боку Газпрому пролунали звинувачення, що Україна "приступила до несанкціонованого відбору газу", призначеного європейським споживачам. Представники українського Нафтогазу звинувачення відкинули.

4 січня обом сторонам вдалося підписати договір, за яким закінчувалася практика бартерної торгівлі (транзит за газ в обмін на постачання газу) і в результаті якого ці дві речі стали розглядатися окремо. Щодо ціни, то вона стала тимчасово складати $95 за 1000 м³, що стало можливим завдяки змішуванню російського газу за ціною у $230 і туркменського за ціною у $44.

Російська офіційна пропаганда висловила здивування засудженням дій Газпрому в Європі, особливо на тлі колишніх вимог ЄС усунути неринкові відносини на пострадянському просторі.

Політичний тиск Росії на Україну під час газового конфлікту спричинив появу громадської кампанії з бойкоту російських товарів в Україні. У грудні 2005 року невідомі активісти в Кропивницькому поширили листівки із закликами не купувати російські товари. Після цього ідею підхопили різні громадські та політичні середовища в Україні, які набули широкого розголосу та підтримки.

• Перелік газових конфліктів у світі
• Газові конфлікти між Росією і Україною
• Експортна блокада України Росією

• Александр Медведев: самое главное, что мы уходим от бартерной схемы [Архівовано 19 лютого 2006 у Wayback Machine.], Вести.Ru, 04.01.2006 21:47.
• Соглашение об урегулировании отношений в газовой сфере, «Українська правда», 05.01.2006 18:40
• Чи Росії вдасться дискредитувати Україну?, polskieradio.pl, 06.01.2009
• Київ погодився на переговори про газ у четвер, вівторок, 6 січня 2009
• Олександр Медвєдєв: Україна 'краде газ і бреше', BBC Ukrainian, вівторок, 6 січня 2009 p., 11:13 GMT 13:13 за Києвом
• Примус Росії до миру [Архівовано 13 січня 2010 у Wayback Machine.], Брати Капранови // Українська правда, 11 січня 2010

п о р Українсько-російські відносини Населення та кордон Росіяни в Україні • Українці в Росії • Російсько-український кордон Посли Московії в Гетьманщині Яків Тухачевський (1634—1635) • Степан Гречанін (1636—1637) • С. Старков (1638—1639) • Григорій Унковський (1649) • Василь Бутурлін (1653—1655) • Василь Тяпкін (1677—1680) Посли Гетьманщини в Московії Силуян Мужиловський (1649, 1653) Посли Росії в Україні Микола Некрасов (1917) • Леонід Смоляков (1991—1996) • Юрій Дубінін (1996—1999) • Іван Абоїмов (1999—2001) • Віктор Черномирдін (2001—2009) • Всеволод Лоскутов (2009) • Михайло Зурабов (2009—2014) • Андрій Воробйов (2014) • Михайло Зурабов (2014—2016) • Сергій Торопов (2016) • Олександр Лукашик (2016—2022) Посли України в Росії Володимир Крижанівський (1991—1994) • Володимир Федоров (1995—1999) • Микола Білоблоцький (1999—2005) • Леонід Осаволюк (2005—2006) • Олег Дьомін (2006—2008) • Костянтин Грищенко (2008—2010) • Володимир Єльченко (2010—2015) • Руслан Німчинський (2015—2019) • Василь Покотило (2019—2022) Важливі угоди Переяславська рада (1654) • Березневі статті (1654) • Жердівські статті (1659) • Переяславські статті (1659) • Батуринські статті (1663) • Московські статті (1665) • Глухівські статті (1669) • Конотопські статті (1672) • Переяславські статті (1674) • Коломацькі статті (1687) • Московські статті (1689) • Решетилівські статті (1709) • Рішительні пункти (1729) • Лубенський договір (1734) • Біловезька угода (1991) • Масандрівські угоди (1993) • Будапештський меморандум (1994) • Договір про дружбу (1997) • Договір про кордон (2003) • Харківські угоди (2010) • Договір про Азовське море (2003) Сучасне протистояння Конфлікт щодо острова Тузла (2003) • Газові конфлікти • Сирна війна (2012) • Шоколадна війна (2013) • Експортна блокада (2013) • Російська збройна агресія (з 2014): Крим, Донбас, повномасштабне вторгнення

Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.