Quito

Історія
Японія Японія
Назва: Quito (Тейшу-Мару)
Власник:
  • Deutsche Kriegsmarine
  • Norddeutscher Lloyd Line
Будівник: верф Schiffbau-Gesellschaft «Unterweser» A. G. у Везермюнде
Будівельний номер: 260
Закладений: 1937
Спуск на воду: 15 березня 1938
Завершений: 9 червня 1938
Доля: 29 квітня 1945 потоплена у Яванському морі
Основні характеристики
Тип:
  • вантажне
  • переобладнана плавуча база підводних човнів
Тоннаж: 1230 GRT
Довжина: 75,9 м
Ширина: 10,4 м
Осадка: 4,3 м
Двигуни: 1 дизелі
Швидкість: 13
Quito. Карта розташування: Індонезія
29.04.45
29.04.45
Район потоплення Quito

Quito (Тейшу-Мару) — корабель, який під час Другої світової війни брав участь у операціях германських збройних сил в зоні, що знаходилась під контролем Японії.

Вантажне судно «Quito» спорудили в 1938 році на германській верфі Schiffbau-Gesellschaft «Unterweser» A. G. у Везермюнде для компанії Norddeutscher Lloyd Line. Далі судно відправили до Південної Америки, де воно почало рейси між портами північного та західного узбережжя цього континенту з базуванням на еквадорський порт Гваякіль.

24 серпня 1939-го «Quito» прибуло до Гваякіля та затрималось тут відповідно до попереджень про можливий початок ворожості. На початку січня 1940-го судно пройшло до чилійського порту Кокімбо, де його безуспішно намагались продати. 18 травня — 27 червня «Quito» здійснило перехід до японського порту Йокогама, при цьому йому вдалось уникнути зустрічі з канадським переобладнаним легким крейсером HMCS Prince Henry, який у квітні був спрямований до берегів Чилі для протидії можливим спробами вивести два германські судна з Кокімбо.

У липні 1941-го судно реквізували для потреб германського ВМФ та класифікували як допоміжне судно постачання. За первісним задумом мало забезпечувати пальним та продовольством германські рейдери, втім, період успіхів останніх уже добігав кінця. У вересні 1942-го «Quito» передали в чартер японській державній компанії Teikoku Senpaku, після чого воно отримало додаткову назву «Тейшу-Мару» (втім, судно не отримало японського екіпажу і залишалось належним до германського флоту).

Влітку 1943-го германське командування вирішило використовувати захоплений японцями Пенанг (західне узбережжя півострова Малакка) для базування групи підводних човнів, що мали діяти в Індійському океані. У серпні 1943-го «Quito» прибуло до Пенангу, при цьому 19 серпня під час прямування від Сінгапура його атакував нідерландський підводний човен O-24. Ця атака виявилась безрезультатною, зате 20 серпня O-24 потопив переобладнаний канонерський човен «Чоса-Мару», який після повідомлення про напад на «Quito» вийшов з Пенангу для протичовнового пошуку.

У вересні 1943-го «Quito» побувало в Батавії (наразі Джакарта), де отримало з германського проривача блокади «Alsterufer» вантаж запчастин для підводних човнів, після чого повернулось до Пенангу.

6 листопада 1943-го «Quito» разом з підводним човном U-178 прямували з Пенангу до Сінгапуру, при цьому по них без успіху випустив 5 торпед британський підводний човен HMS Tally.

Влітку 1944-го судно пройшло на верфі Mitsubishi Jukogyo у Йокогамі переобладнання у плавучу базу підводних човнів. Наприкінці серпня вона вирушила до Кобе за вантажем торпед, проте зазнала навігаційної аварії. У вересні «Quito» привели на буксирі до Кобе, де вона пройшла ремонт і 1—12 жовтня пройшла до Сінгапура в конвої HI-77.

Оскільки Пенанг був під постійними авіаційними атаками, невдовзі вирішили перенести німецьку базу до Батавії. Відомо, що в грудні 1944-го «Quito» побувала в Балікпапані (центр нафтовидобутку на сході Борнео), де прийняла вантаж паливно-мастильних матеріалів, далі 19—21 грудня відвідала Сурабаю (головна база на сході острова Ява) з метою заправки одного з німецьких підводних човнів, після чого прибула в Батавію.

4 квітня 1945-го «Quito» вирушила з Батавії до Балікпапану по черговий вантаж. 12 квітня поблизу пункту призначення корабель обстріляли з бортової зброї літаки В-24, що завдало йому лише легких пошкоджень. 27 квітня «Quito» вийшла у зворотній рейс до Батавії, при цьому її радіограма щодо запланованого маршруту була перехоплена та розшифрована. 29 квітня в північній частині Яванського моря (та за понад п'ять сотень кілометрів на північний схід від Батавії) «Quito» перехопив та потопив американський підводний човен USS Bream.[1][2]

Примітки

  1. 108463.
  2. Japanese Auxiliary Submarine Tenders. www.combinedfleet.com. Процитовано 8 червня 2024.
  • п
  • о
  • р
Кораблі та судна Японії втрачені у Нідерландській Ост-Індії
Важкі крейсери
Асігара
Легкі крейсери
Ісудзу
Есмінці
Нацусіо * Ізонамі * Санає * Амагірі * Мінадзукі * Хаянамі * Хокадзе
Підводні човни
I-60
Ескортні есмінці
Ксасагі * Карі
Тральщики
W-13 * W-14 * W-9 * W-2 * W-16 * Wa-4 * W-28 * Wa-102 * W-11 * W-12 * Wa-104 * Wa-3 * W-34 * Wa-105
Мінні загороджувачі
Цугару * Іцукусіма
Канонерські човни
Сторожові кораблі
Мисливці за підводними човнами
Сітьові загороджувачі
переобладнані Суманоура-Мару * Фукуєй-Мару № 15 * Сейко-Мару * Хінокі-Мару * Шоєкі-Мару * Канко-Мару * Шунсен-Мару * Нагара-Мару
Танкодесантні судна
Плавучі бази підводних човнів
переобладнані Quito
Транспортні судна
Куретаке-Мару * Цуруга-Мару * Тацукамі-Мару * Нана-Мару * Інабасан-Мару * Сакура-Мару * Хорай-Мару * Камогава-Мару * Ерімо * Юбарі-Мару * Чоко-Мару * Орідоно-Мару * Шова-Мару * Канто-Мару * Сігуре-Мару * Біва-Мару * Хейнан-Мару * Баншу-Мару № 2 * Хачіан-Мару * Токачі-Мару * Хасшу-Мару * Хіротама-Мару * Куваяма-Мару * Тоен-Мару * Кайджо-Мару * Мейген-Мару * Тохо-Мару * Пенанг-Мару * Сумерусан-Мару * Йонеяма-Мару * Міє-Мару * Р'юзан-Мару * Кайсьо-Мару * Сейзан-Мару * Акасі-Мару * Когане-Мару * Кенкоку-Мару * Корьо-Мару * Танго-Мару * Кунітама-Мару * Кізан-Мару * Суец-Мару * Нічірьо-Мару * Тосей-Мару * Вакацу-Мару * Генмей-Мару * Хейва-Мару * Кьоко-Мару * Ічію-Мару * Хеймей-Мару * Шою-Мару * Такома-Мару * Нанка-Мару * Огура-Мару № 3 * Танго-Мару * Р'юсей-Мару * Тайсоку-Мару * Ніттай-Мару * Цукікава-Мару * Сінкьо-Мару * Бенгал-Мару * Сінсей-Мару * Нічінан-Мару * Ямамідзу-Мару * Міто-Мару * Хіно-Мару № 1 * Амацусан-Мару * Тазіма-Мару * Аден-Мару * Чої-Мару * Сінрей-Мару * Сінрю-Мару * Міяура-Мару * Оторі-Мару * Тайджун-Мару * Саньо-Мару * Аншу-Мару * Сіоя * Коан-Мару * Хіноде-Мару * Юкі-Мару * Нансін-Мару * Шофуку-Мару * Мін'ю-Мару * Санко-Мару № 12 * Канан-Мару * Ямамія-Мару * Нікко-Мару * Оясіма-Мару * Токай-Мару * Ямбі-Мару * Такасан-Мару * Асахісан-Мару * Сея-Мару * Кошу-Мару * Ширагама-Мару * Уваджима-Мару № 15 * Токуюсан-Мару * Ікута-Мару * Тосьо-Мару * Мексико-Мару * Секіно-Мару * Ширетоко-Мару * Акіцусіма-Мару * Шинай-Мару * Дзюнйо-Мару * Тошо-Мару * Тоне-Мару * Сейто-Мару * Кокко-Мару * Курамасан-Мару * Хейо * Кьоєй-Мару * Нансін-Мару № 2 * Нансін-Мару № 13 * Шоєй-Мару * Яєй-Мару № 6 * Дайчо-Мару * Сінко-Мару № 1 * Хакурей-Мару * Дайзен-Мару * Суйтен-Мару * Шою-Мару * Косін-Мару * Хосєй-Мару * Нансін-Мару № 12 * Како-Мару * Кунікава-Мару * Юно-Мару * Хакко-Мару * Кензан-Мару * Йосей-Мару * Ніттей-Мару * Гококу-Мару * Тобі-Мару